Її величність книга! Ніщо за своєю силою не може зрівнятися з книгою. В ній зібрана мудрість усього людства. Важко уявити людство без книг, адже вони – вікно в світ.

 Ріднять людей з книгою бібліотечні працівники. Скільки в стінах бібліотек переплелось людських долонь, скільки збережено і упорядковано книг!

   Хтось із мудрих сказав: «Бібліотекар – це не професія, а стан душі».

           З історії бібліотек

 Бібліотека – одне з великих надбань цивілізації. Без неї неможливо уявити розвиток науки, освіти, культури, життя громадян будь-якої країни. Саме вона є інформаційною основою високо розвинутого демократичного суспільства. Відповідно до Указу Президента України № 471 / 98 від 14 травня 1998 р., вже п'ятнадцять років поспіль 30 вересня в Україні традиційно відзначається свято – Всеукраїнський день бібліотек.

  Перші бібліотеки в Київській Русі почали відкриватися при церквах і монастирях після ухвалення в 988 році християнства.     Найбільшою і найбагатшою у той час була бібліотека Софії Київської, заснована у 1037 році Ярославом Мудрим. У цілому в бібліотеці налічувалося до 900 томів рукописних книг - грандіозна для середньовіччя кількість. Книги, які виходили з майстерень Софійського собору, стали основою інших бібліотек, зокрема величезної бібліотеки Печерського монастиря, яка з кінця ХІ ст. стала найбільшим центром культурного життя Київської Русі.

   Під час монголо-татарського нашестя книги загинули у війнах і пожежах. З тих часів збереглися лічені екземпляри бібліотеки Софії. Найвідоміші: Рейнське євангеліє (яке донька Ярослава Мудрого Анна вивезла до Франції з Києва). На цій книзі приносили присягу французькі королі, а нині дають клятву президенти Франції, Остромирове євангеліє (1056-1057), два Ізборники 1073 та 1076 рр.., Мстиславове євангеліє XII ст.

   У Західній Україні активний бібліотечний рух починається зі створення галицько-волинського князівства (приблизно з ХІІІ ст.). При дворі князя Володимира Васильковича - книжника і філософа - існувала величезна книжкова майстерня.

    З появою книгодрукування в середині XV ст. відбуваються значні зміни у всьому європейському книговиданні і, звичайно, у бібліотечній справі. Значний розвиток бібліотеки набули в XVI ст. Великі книгосховища з'явилися при школах в Острозі й у Львові. У XVII ст. організована бібліотека Київської академії. У XVIII ст. значні бібліотеки мали заможні благородні пологи, козацька старшина, єпископи, монастирі, різні школи.

   У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в Західній Україні, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини, діяла мережа культурно-освітніх осередків «Просвіта». Це суспільство вже в 1914 мало по всьому краю 78 філій, 2944 читальні. У 1914-му власні читальні діяли в 75% українських населених пунктів Галичини, в 1939-му мережею філій та читалень «Просвіти» було охоплено 85% західноукраїнських земель.

   У радянські часи бібліотечна справа стала частиною державної політики.

  Сьогодні в Україні налічується близько 40 тисяч бібліотек. Серед ведучих - Національна бібліотека імені України В.І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна історична бібліотека України та інші.

   Оцінюючи роль та значення бібліотеки, доречно згадати слова відомого американського поета, драматурга, критика та громадського діяча Арчибальда Макліша: «... бібліотека, майже єдина з великих пам’яток цивілізації, стоїть зараз ще вище, ніж раніше. Вона залишається мовчазним і стійким свідченням того, що великі книги все ще говорять, причому не поодиноко, а начебто разом».