У разі необхідності Ви можете звернутися з запитаннями до інспектора ювенальної превенції Миронівського ВП ГУНП України в Київській області
І.І. Позднякова за адресою:
м. Миронівка, вул. Лермонтова, 20, кабінет № 34,тел.5-29-86.
В Управління КМСД МВС за електронною адресою: ditypolice@mvs.ua.
та ВКМСД ГУ: kmsdkievobl@ukr.net.
Бути підлітком – це надзвичайно великий тягар на розум кожної дитини. А тим більше у наш час наукового прогресу, коли на тендітну і гарячу голову юної особи лягає стільки неосяжної у цьому віці інформації. Дитині, яка ще тільки робить перші кроки на шляху становлення в ній справжньої дорослої людини дуже важко сприйняти весь тотальний вплив навколишнього середовища. Дитина віком дванадцяти-тринадцяти років щоранку прокидається у сім годин, виконує тяжку для неї процедуру ранкового збирання до школи, потім вирушає до неї, відмучується там вісім нестерпних годин, приходить знесилена додому і знову, сама не розуміючи для чого, сідає вчити уроки. І так день у день. У будь-кого, навіть у дорослої людини, поїхав би дах. Але вона продовжує так робити. Усі говорять їй, що вона повинна вчитись. «Навіщо?», - постає питання перед цією дитиною. Вона намагається знайти відповідь у собі, у своєму світі, у своєму розумові, але його недостатньо, щоб відповісти на це запитання. Вона ще зовсім мала, не має ніякого життєвого досвіду. А він їй дуже потрібний у цей зелений нелегкий час. Хоча б для того, щоб зрозуміти, що знання їй необхідні, що без них вона не зможе вижити, не зможе стати твердо на свої дві ноги і бути незалежною. Адже знання – це шлях до індивідуальної свободи людини, до спокою… Дуже рідко буває, що дитина сама розуміє все це. Тому більшість дітей цього віку не витримують такого навантаження і здаються. На них впливає не тільки нерозуміння того, навіщо вони вчаться, а ще й вплив суспільства, у них змінюється уявлення про добро і зло. Підлітки пізнають зовсім нові почуття, серед яких величезний вплив мають почуття до інших людей. Таким чином вони перестають вчити домашні завдання, не слухаються ні батьків, ні вчителів, починають цікавитися зовсім іншими речами і прогулювати уроки, потрапляють у погані, брудні і вульгарні компанії, звідки й набираються шкідливих звичок. Цей список можна і далі продовжувати аж до найгіршого. І це ще добре, якщо вона вчасно схаменеться і стане «на шлях істинний». А якщо ні? У такому разі життя її приречене на суцільний негатив і проблеми виживання. Щоб цього не сталося потрібно, щоб їм на допомогу приходили ніхто інші як батьки та вчителі. Більше нікому. Мама і тато зобов’язані прищепити дитині ще із самого малку розуміння того, що вона повинна вчитись заради самої себе, заради кращого майбутнього. Вони повинні навчити дитину бути стриманою, терплячою, наполегливою, не зважаючи ні на що, йти до своєї мети. І тоді у цієї дитини буде чудове життя, про яке можна лише мріяти. Але, нажаль, не всі батьки виховані у такому стилі і тому вони також не можуть навчити свою дитину цьому. Ця проблема сягає своїм довгим корінням ще сивої давнини. Впродовж довгого часу українському народові забороняли спілкуватися рідною мовою, вивчати природничі й точні науки. Що вже й казати про виховання нащадків… Звідси й наслідки. Хоч і пройшло вже багато часу, а ми все ще не можемо поставити на ноги нашу культуру та науку. Якщо ж батьки не в змозі закласти гарне майбутнє у своїх дітей, то це повинні зробити вчителі. Так, саме вчителі. Хто ж як не вони. Звичайно, той же вчитель може сказати, що це не його справа, що він лише повинен учити учня своєму предмету, буцімто, йому за моральне і духовне виховання не платять. Але ж для чого тоді дитина ходить до школи?Щоб «протирати штани на уроках», як часто кажуть деякі учителі, не розуміючи змісту і сенсу того що їм розповідають? Ні, таке відношення педагога до своєї справи не правильне. Бачачи, що учень має проблеми з навчанням, вчитель повинен поговорити з ним, дізнатись у чому причина поганих результатів, і не просто дізнатись, а ще й допомогти учневі дійти до висновку, що він робить не правильно навчаючись погано, і губить сам себе. Це і є місія вчителя, яку він повинен нести і вдень, і вночі. Підліткам дуже нелегко самотужки стати на вірний шлях самовиховання. Тому, батьки та вчителі, будь-ласка, намагайтеся бути уважнішими до дітей…
Ти сам ставиш питання і сам даєш на них відповідь: стосовно виховання батьками, ролі вчителя - все правильно. Дітей змалечку потрібно вчити бути самостійними і відповідальними, не боятись труднощів. Прогрес від кожного наступного покоління вимагає зусиль більших, ніж від попереднього - це закономірно. Тому "бідна дитина зранку встає і..."- це несерйозно. Ви зараз в такому віці, що можна вже розрізняти, де біле, а де чорне і робити правильні висновки, чого вам і бажаю.
Раджу прочитати "Письма к сыну" Честерфілда,це книжка саме для підліткив,сама її прочитала і багато чого зрозуміла. П.С.хто захоче прочитать в мене є книжка)
